Днепропетровский Клуб Велосипедистов

На превеликий мій жаль і з превеликою моєю радістю та ентузіазмом нарешті залишаю благословенні Дніпровські терена - але не Дніпровські береги: переїжджаю на 400 км вище по Дніпру - у прадавній Київ. Двадцять років линдав на вєліку по Дніпропетровщині, любив і страждав, насолоджувався і псіхував, милувався Придніпров"ям і дивувався величі духу та ницості земляків, будував і трощив відносини, працював і байдикував, співав від щастя і стогнав від болей душевних і тілесних - жив звичайним простим життям пересічного громадянина. Нічого не надбав, окрім спогадів та вражень, ні про що не жалкую, окрім всього, чого не можу забрати з собою, нікому нічого не винен, окрім декількох недороблених справ і пари незавершених проектів, мені ніхто - нічого, окрім трьох-чотирьох неповернутих боргів. Зустрів найцінніше і забираю з собою в столицю - насолоджуватись Життям. У Дніпрі залишається син і нащадок, у Києві чекає донька і надія. Двадцять років жив майбутнім, бажаючи цього повернення у минуле: там мої друзі, там величезний шмат мого життя - і тут мої друзі, і тут величезний шмат мого життя. Мене переповнює почуття глибокої вдячності до усіх людей, з якими пощастило знатися тут і витівати різноманітні штуки з вєліками і БЕЗ вєліків, веселитися тверезими і втомленими під одним небом на спільній святій землі, линдать світами і сидіти вдома, страждати від спеки і насолоджуватися холодом, любить і ненавидіти, знаходить і втрачати, підніматись і падать, будувать і ламать. Люди, ви всі залишаєтеся у моєму серці - а я сідаю на швидкісний потяг і вирушаю в найважливішу мандрівку мого дотеперішнього життя. Залишаючись велотуристом ДніпроВелоКлубу, буду колєсАть дорогами київщини - а являючись столичною штучкою, мотатимусь січеславщиною - аж гай густиме. Повертаючись у Київ, не залишаю Батьківщину - хоча віддаляюсь, і це мені не подобається. Але ж у чомусь стаю ближчим, плекаючи у серці Чуття Єдиної Родини. Київ-Днєпр, Днєпр-Київ - і над усіми цими туди-сюдизмами простирає крила і простори свої кохане моє Приорілля. Десятиліттями Днєпр був для мене транзитним містом, десятиліття я жив у ньому безвиїздно - а тепер "прості-прощай" - ПарижФранціяТранзит!
Напустив туману - вибачте, не можу і не хочу йти по-англійськи, мовчки. Ніби все сказав - а клікать "Отправить" рука не піднімається. Діми і Саня, Алли і Чак, Фєді і Катюня, Лорік і Макс, Саші і Аліни, Серьоги і Ніни, Олі і Паші, Роми і Свєти, Юлі і Юри,  Насті і Наташі, Тоні і Оксани, Олеги і Олени, , Вови і Ларіси, Галі і Колі, Віталі і Жені, Яни і Арончик, Лени і Андрюші, Каті і Гриші, Толі і Валі, Насті і Раї, Антони і Тані, Ані і Богдани, Міші і Наді, Віті і Вери, Ігорі і Зої, Ігорі і Маргарита, Тараси і Анжела, Іри і Кості, Льоші і Леся, Люди і Максими, - я люблю вас усім серцем і не забуду вас ніколи - ДЯКУЮ ВАМ! Нє помінайтє ліхом...
Нікого не забув? Усіх згадав? Якщо когось не назвав - не ображайтесь, черкніть в лічку - я виправлюсь!

P.S. А все-таки класний він чувак, цей командор194см! (С)

На искренние послания всегда сложно отвечать - они заставляют осознать, что сам немного огрубел душою и не всегда искренне относишься к людям, но часто в том виновата бывает сама Жизнь...
Миша, я просто благодарен судьбе что свела нас с тобой, но таже судьба и развела - меня оставила в Днепре, а тебя переместила (надеюсь только физически  :) ) на 400 км выше по течению, но Душою ты с нами  :) ...

Ха, Дімчик - куда я від вас! Господь узяв мене за вухо і повів - 6 жовтня в Коктебелі прийшла до мене звістка! Прикинь! Ну я і попер! Но душа моя - з вами, чесслово!!! "Я уезжаю в дальний путь - но сердце с вами остается!!!"
Ще покрутимо педалі, і в пляжно-еротичний ти записався - я помню!!!
Отже:
КИЇВСЬКИЙ ФОРСАЖ
Коктебельський велопохід відзначився шаленою дахозносною новиною: ЛюЛюшині акціонери призначили її смотрящим київського офісу з подвоєною мотивацією з першого листопада. Крапка. Для мене це означило швидке невідворотне перебазування у столичну квартиру з усіма наступними прикольними наслідками. Почалася стрімка підготовка до зимово-літнього пляжно-еротичного пірнально-байдарочного велопоходу у Київ. Дехто з дніпровських друзів почав називати мене Великим Киянином. Квасіліса – хто б іще до такого додумався і довідчувався. Велич, значущість, складність і невідворотність усього, що сталося, я не збагнув і досі. Думки у голові мотаються – як бджоли при обльоті – численно і хаотично. Відчуття цікаві і частково приємні, солодко-тривожні: я двадцять років ОТАКЕННОГО походу не планував, не наважувався і не думав навіть – такою непідйомною і нелюдською (як на мене) видавалася необхідність обживатися у порожній, абсолютно пустельній оселі. Холодно, голодно, самотньо і паскудно одному у величезній однокімнатній квартирі на північній окраїні столичного мегаполісу хоч у листопаді, хоч у червні. Правда, за десять зупинок трамвая від мого помешкання у чудовій старовинній квартирі живе Анна Марія з дідусем і бабусею, за три зупинки автобуса – рідніший за рідного двоюрідний дядя Коля, батьків брат, по всьому Києву півтора десятка друзів і знайомих з минулого девятирічного походу Долі, Женя і Януська з минулорічного Дитячог велопоходу в Крим: мабуть не пропаду. А всеодно страшнувато. Працювати мені не потрібно, усі засоби комунікації – телефон, інтернет, голубина пошта, рельса - у моєму помешкані передбачені, електрика, гаряча вода, ліфт, каналізація – теж є і у абсолютно робочому стані, шостий поверх і величезна лоджія відносяться мною до бонусів, а машина, мотоцикл, байдарка і шість велосипедів у гаражі – просто подарунок Провидіння.
Отже – похід починається. Як далі жити? Бля-я-я-я-я-я…
Хоча у мене чітке відчуття, що українська демократія, усі її здобутки сьогодні у небезпеці – і Вседержитель виводить мене у столицю не просто так, а з якоюсь певною метою. Можливо, це абсолютна чепуха і «фантазії Фарятьєва» - але немає жодного сенсу не довіряти власному шостому почуттю. Подивимося, приміримося – зрозуміємо. Якщо – ЯКЩО – ніякої місії у мене немає і не було – всеодно мені цікаво і прикольно, страшно і приємно, як колись давним-давно, у 1982 році, коли я після трьох місяців літньої Ялти заявився на КМЗ, загорілий і щасливий, молодий, гарячий – ідеальний. Сьогодні мені п’ятдесят один – а я знову загорілий і щасливий – як тридцять років тому… Чекай на мене, Києве – я наближаюся до тебе! Зустрічай мене, ідеального і такого ж молодого, «табула раза» - але з усіма дипломами і синцями, злого, але не мізантропа. І сьогодні у мене є головна перевага перед 1982-м роком: моя ЛюЛю, з якою мені завжди усе просто і ясно, моя краща половина, планова, скурпульозна, поміркована і закохана… Чого ще можна бажати людині? Залишаюся щасливим і молодим з нею – інакше не можу. Як мені ще висловити усе, що відчуваю? Складно це…
Квитки на потяг придбані, валізи майже спаковані, близькі та друзі повідомлені – ну і в добрий час. Залишається дрібничка – віднайти для себе новий шлях у Київському велелюдді, зрозуміти, чого від мене сподівається Вседержитель, яку місію приготував, чому так раптово і невідворотно призиває у столицю. Господи – я готовий і свідомий, дужий і розумний – а до того ж ще й дуже патріотично налаштований, переповнений глибоких почуттів до усього, що дороге і значуще для української душі. Зустрічай же мене, столице моя каштанова. Прикольно… Усе для мене нове і цікаве. Як у юності.

Да, Миша, все равно последний год-два ты был все-таки не с нами (физически), а в походах (скайпе, на форуме) мы все равно еще встретимся, поэтому у меня почему-то нет горечи расставания.

И вообще - будет к кому в Киев приехать! (и у кого остановиться :))

Та да - но з вами в поход я якось не втрапляю - хоча дуже хотів би - а у Всесвітній Павутині це ШО за дружба! Ото ж у мене горєч расставанія все ж є, і чЮйство скучанія - теж, хоча воно ТАК замішано на ейфорії від повернення у Київ - і особливо на умовах повернення - що майже не відчувається - но гірчить явно. Це ж по-о-о-о-оки я тут увіллюся в якусь группу - а ТАКИХ, як ви тут явно немає - це ж ЧАС пройде. От сьогодні, наприклад - +15 вдень було, така золота осінь прекрасна - а я ж без вєліка приїхав - стоко чамайданів припер до Маші в хату - тільки вєла ще і не вистачало - і скучаю вже і за вєлом і за вами - тобто скучаніє усугубля-бляється. Но сьогодні пройшовся по нічному Хрещатику, а там сплошняком тягнучка - при чому і на Прорізній, і на Володимирській - та весь центр забитий однією величезною пробкою - жутко - і відчув гордість, що я велосипедист... Все-таки принципово відстаємо ми від Європи щодо інфраструктури міської - так це ж столиця - а що вже говорить про якийсь там Луганськ чи Харків... Буду рухать велодвиж столичний - бо педальорів бачив за увесь день - парочку, не більше: немає умов для велоруху спокійного, так жаль...
Говоріть зі мною, говоріть - мені буде легше...
У справах потусив по новітньому мікрорайону Осокорки і вперше - як пляма на сорочці - проступило всередині відчуття жалю за двадцять років тусні по захолусним закуткам України, за бродіння мої по лісам і долам: огогешний який ТУТ творчий процес відбувається, скільки бабла зганяється і згрібається з усієї країни СЮДИ, в столицю... У Дніпрі ДВА 24-поверхових будинки стоять сиротами на Перемозі-4, а тут... а тут... на окраїні, на зачуханих Осокорках - ВУЛИЦІ 25-поверхівок, за три десятки нарахував і збився - ростуть, як гриби - в оцих люди вже живуть, толпами штурмують метро в час пік, (на лінії щось із шістнадцять станцій з велетенським Південним мостом через річку - за десять років збудували і вже років шість експлуатують), а оті тільки муруються, ще голі скелети стоять - а процес іде, гроші виділяються, ХТОСЬ інвестує, купує - потім житиме...
Асфальту в Києві за рік вкладається, мабуть, більше, ніж на решті України... Ото ДА! Приємно дивитись! http://vkontakte.ru/id85718499#/video
А втім, я думаю, що оце моє двадцятирічне блукання по куткам і задворкам було передбачене Провидінням саме для того, щоб я оцінив і насолоджувався вершиною, на яку ТОДІ ЩЕ випхався і перебував. Правда, я і в 80-ті роки був щасливий до  нестями і усе розумів... Да-а-а-а, Життя прожить - не поле перейти...
5.11.12 Не хочеться пити воду з-під крана: поїхав у Пущу-Водицю набрать живильної вологи з артезіанського колодізя біля Храму Серафіма Саровського. Погодка видалась бомбова - +15 і блакитне-блакитне-блакитне небо, не вітерець - зефір середземноморський. Прошвирнувся по лісочку навколо дитячого санаторія "Ялинка" (!!!) - ліс незайманий, асфальтова доріжка - Нідерланди нервово курякають у куточку, велосипедисти шниряють туди-сюди групками, грибами пахне - бо вони ж прямо на обочині повисідалися, незважаючи на аномально суху осінь - дражнять. Але ж зі мною не повикобенюєшся, у мене ножик гостренький в кармані - назбирав грибів. Охо-хо, і у Києві жить можна! Чому Пуща? Бо густющі ліси дубово-соснові на десятки кілометрів. Чому Водиця? Тому що три десятки озер різноманітних, канали, ставки, протоки і потічки, дамби, загати тощо.

01-23.11.11 - Столичне сафарі "Відбери свою квартиру у придурків!"
Трансукраїнський движ Днєпр-Київ "Не озираємось у майбутнє!" трішечки сильно призупинився на три тижні, один з яких - середній - з 7 по 14 листопада можна визначить, як "вирвані годи" - безсонні ночі, жахливі переживання про несправедливість суспільства, бездіяльність і корумпованість міліції, беспрєдєл в країні і в столиці зокрема - корочє ТИХИЙ УЖАС!!! Причиною стало страшенно несправедливе поводження мого дуркуватого орендаря - він з самого початку не пускав мене до моєї квартири, користуючись тим, що Анна Марія по недосвіченості віддала йому при укладанні договору оренди обидва комплекти ключів: орендарський і мій власний, отже я опинився перед закритими дверима власного помешкання з в"язкою ключів, що не підходили до замків у вхідних дверях. Жахіття ситуації передає наступний документ, розпочатий до написання о 3 годині ночі 10 листопада і закінчений в 5.30:
КИЇВСЬКИЙ ФОРСАЖ - 2:
"Я, Х. М. І., з **вітня 20** року здав в оренду однокімнатну квартиру № **, що належить мені згідно ордера № ****** на житлове приміщення у будинку житлово-будівельного кооперативу «*****ць-8» за адресою м.Київ, вул. П****а, буд.** орендатору Лу****ю Д*****у А******у на підставі договора оренди від ** вітня 20** року (при посередництві приватного підприємця Ш*****ї В******и В****и, ріелтера Т****и В*****и) строком на 11 місяців.
   5 жовтня 2011 року мене повідомили керівники, що з 1 листопада я переводюся на роботу до м. Києва. Згідно п. 6.1 щодо дострокового припинення договору оренди та п. 6.2 «в» я 6 жовтня повідомив орендатора, ріелтера-посередника і мою ***у про необхідність звільнити мою квартиру у зв»язку з поверненням на постійне проживання у м. Київ.
   31 жовтня 2011 року я прибув у м. Київ і 1 листопада вийшов на роботу. Знаючи, що моя квартира не обладнана меблями, я попросився відвідати мою квартиру, щоб визначити кількість і розмір необхідних для придбання меблів до терміну дострокового закінчення оренди. Але орендар Л****ь Д.А. відмовив мені, пославшись на інфекційну хворобу дружини. Тобто збрехав, бо його дружина була на той час здорова.
   У неділю 6 листопада, коли збіг місячний термін для звільнення мого помешкання, і я знову спробував відвідати мою квартиру для визначеності щодо придбання меблів, то виявив, що комплект моїх ключів від квартири, які за умовами оренди повинні бути у мене, не підходять до замків, тобто квартирні замки без мого відома були замінені орендарем, що грубо порушує умови оренди (п. 7.1), згідно яких я повинен мати власний комплект ключів для поточного контролю стану квартири і виконання орендарем умов оренди. Телефоном я знову звернувся до орендаря з проханням допустити мене в мою квартиру для визначення кількості необхідних меблів і контролю стану квартири, бо повинен був заселитися в неї по закінченні обумовленого місячного терміну. Проте орендар знову відмовив мені, пославшись на те, що його дружина зламала ногу – (а простіше говорячи збрехав), що також являється порушенням зобов»язання орендаря.
Окрім того я виявив, що у квартирі без погодження зі мною півроку утримується великий собака, і цим черговий раз грубо порушуються умови договора оренди і зобов»язання орендаря, бо утримання тварин у моїй квартирі договором оренди не передбачається і не обумовлюється, а кричуще порушує умови оренди житлового приміщення згідно чинного цивільного законодавства. Отже згідно п. 6.2 щодо неналежного використання орендарем моєї квартири, що призвело до пошкодження житлового приміщення і неможливості його подальшого використання без ремонту,  договір оренди припиняється 6 листопада 2011 року.
   7 листопада, в понеділок, близько 9.00 я прийшов у квартиру і виявив у приміщенні окрім собаки ще і невідому жінку, яка відмовилась відкрити мені двері і перешкоджала мені потрапить у мою квартиру для визначення неналежного стану приміщення і об»ємів необхідного ремонту для вселення моєї сім»ї у визначений і вищезгаданий термін. Тоді я викликав наряд міліції 102, написав заяву про самовільне заселення. Мною передбачалася оренда моєї квартири однією людиною – орендарем Л******м Д.А. а зовсім не кількома людьми  та собакою на додачу, що також порушило умови договору і зобов»язання орендаря.
   Увесь час, починаючи з моменту припинення дії договору оренди згідно пунктів 6.1, 6.2 «в», орендар Лубинець Д.А. поводив себе зі мною  брутально, зверхньо і грубо, кричав, обзивав і вживав нецензурні вирази в розмовах по телефону і особисто, ігнорував будь-які спроби владнати конфлікт і втратив в моїх очах повагу і довіру як орендар, що абсолютно унеможливлює його подальше проживання у моїй квартирі чи поновлення дії договору оренди моєї квартири.
   Я з 1 лист. напружено працюю на новому місці роботи, страшенно втомлююся і потребую умов для відпочинку і відновлення сил.    6 листопада закінчився термін оренди моєї квартири орендарем Лубинцем Д.А. – а він досі не звільнив квартиру, хоча багаторазово обіцяв зробити це телефоном і на що я без жодних сумнівів розраховував. На теперішній час з причини невиконання Лубинцем Д.А своїх обіцянок звільнити квартиру у місячний термін і порушення ним своїх орендарських зобов»язань я змушений жити у дуже скрутних умовах в прохідній кімнаті помешкання, де окрім мене, живуть ще дві сім»ї: моєї тещі і моєї повнолітньої доньки. Хоча я маю в особистій власності прекрасну ізольовану однокімнатну квартиру, в якій сподівався влаштуватися з комфортом, працювати та щасливо жити.
Окрім того, з 1 вересня у зв»язку з інфляцією і здорожчанням житла у м. Києві середня орендна плата за однокімнатну квартиру без меблів зросла до ***** гривень за місяць, а Лубинець Д.А. протягом вересня і жовтня продовжує сплачувати по ***** гривень, що також порушує його зобов»язання як добросовісного орендаря. За таку ціну в даний час він навіть малосімейки у Броварах не орендує!
   Розборки, неприємності, дискомфорт і життєві незручності, без причини, безпідставно і безсоромно створені мені Лубинцем Д.А. відбирають у мене левову частку енергії, моральних, фізичних сил і нервів, які я розраховував використати на облаштування у Києві і створення належних комфортних умов для відпочинку після відповідальної праці, про яку я його попереджав заздалегідь. Лубинець Д.А не має ані стида, ані совісті і являє собою жалюгідний приклад брехуна і пройдисвіта – якого Київ ще не бачив!
   Неможливість вчасно в обумовлені терміни звільнити мою квартиру він пояснював відсутністю житла у Оболонському районі Києва – але ріелтер пропонувала йому декілька умебльованих квартир, та він з незрозумілих причин відмовлявся навіть розглядати ці пропозиції. За місяць він оглянув всього дві чи три квартири, тобто навіть і не старався знайти собі інше необхідне житло. А тепер, у результаті даного конфлікту, що набув широкого розголосу у Оболонському і Мінському районах міста і виявлення своєї явної недобросовісності як орендаря він взагалі буде позбавлений можливості винайняти тут відповідне помешкання – хто ж пустить його в однокімнатну квартиру з дружиною, дитиною та собакою і такого недобросовісного? Так скільки ж я буду чекати звільнення моєї квартири? Вічність?
   Прошу вас терміново вжити рішучих заходів щодо звільнення моєї квартири Лубинцем Д.А. і усунення перешкод щодо користування мною моєю власністю – однокімнатною квартирою №** у будинку *** по вул. П****ій міста Києва. Інакше моє здоров»я і працездатність опиняється під загрозою.


10 листопада 2011 р.                                         М.І.Нако.
   
Ну і ШО? А нічого - служба "102", яку я викликав 7.11, дільничний, якого я відвідав 8.11, райвідділ міліції Оболонського району столиці - тільки руками розводили - а що ми можемо зробити? Ріелтерська кАнтора, така самовпевнена і крута, коли йдеться про отримання грошей за послуги - "всралась" - як кажуть, тобто самоустранилась від вирішення питання про примусове виселення мого придурка-оорендаря... Отже, я залишився один-на один з ОТТАКЕННИМИ обставинами...
Далі буде - це - тільки початок подій. Будуть і пістолет, і шокер, і собака бійцівської породи, якою мене цькували...

Даа.. жизнь в столице непредсказуема :-[ хотя и в Днепре можно попасть на "недобросовестного орендаря"...
Гнилая с середины и с головы наша "демократия" порождает вседозволенность и безкарность тех, кто по каким-то причинам украл денег больше... и считает, что может купить всех... :(

Та да, Дімочка - демократією на наших теренах і не пахне - сплошной безпрЄдЄл... Но ти знаєш - я після роботи в Дніпропетровській міськраді ТАК закалився - сравжня сталь! Почуваю себе в столиці - як носорог серед стада баранів: потужний, як паравоз, рішучий - як касатка, витривалий - як вовк, злий - як собака, хитрий - як лис, розумний і довгорукий - як шимпанзе. Я за два дні пройшов усю цепочку міліційну - як ніж крізь масло!
"102", дільничний, райкуправління МВС, міськуправління, обласне управління і Міністр МВС - за два дня! Мені квапилося, ніхто мене не міг втримать - аж самому страшно було!!! До того ж у Машуні - і-нет і телефон - а це грізна зброя в руках такого досвіченого і освіченого держслужбовця, яким я - виявляється - є!!! Але спрацювало, як не дивно, моє випадкове звернення в ГУБОЗ - досі у мене шерсть дибом на загривку, коли згадую цей візит... Мене прийняли по дзвінку, чекали, зльоту провели в кабінет на третьому поверсі - ну я зайшов і вкляк: за столом сидів дядяга - ну ведмідь, тільки бритий - з ОТАКЕННИМИ кулачищами на столі!!! Я змок, як миша, від його погляду - аж жижки затрусилися і піт по спині прямо в труси заструмився - ЖуТкА людина. "ШО трапілос у вас?" - спитав. І перепитав, вислухавши мою гірку історію: "А ШО - таке дійсно можливе у Києві?" "Та не просто МОЖЛИВО - це є насправді!" гаркнув я у відповідь! А як прізвище дільничного? Я сказав. Добре - каже, ідіть в міське управління - вас ТАМ зараз обов"язково приймуть!!! А я уже майже непритомний, виходячи і витягаючи по полу куртку за рукав, спромігся посміхнутись йому і сказать: "Ви ТАКА приємна людина!" і вивалився в коридор. Ну потім віддихався трішечки, оклигав, просох я і пішов за адресою - мене у міському УБОЗі і на поріг не пустили: "Не наша компетенція!"
Але ПОТІМ вияснилося, що моє усне звернення було зареєстроване, присвоєний номер - і воно пішло у розробку - мені листи один за другим приходять з інформацією про перебіг і мандри моєї заяви. Сурйозна організація - УБОЗ... Ну я ще у них у приймальні журнальчик прихопив - "Іменем Закону!" називається... Приємний такий журнальчик, кольоровий...
Ну, значиться, походив-походив я по інстанціям, втомився від відмов усних і письмових - а дурник мій орендарський живе собі у моїй квартирі - а я на базарі-вокзалі з ЛюЛюшою...
І от у неділю 13.11.11 - єдиний день, коли вона МОЖЕ - зібралися ми усі разом з представником ріелтера - на 10.00 біля будинку - і стоїмо, горюємо, що нас усіх якийсь пуцвірок в хату нашу не пускає - аж гульк - САМ він виходить, собачку прогулять і сміття винести - а у мене, як на гріх, батарея від фотіка вдома на вокзалі залишилась - так що фотографій з цього знаменного дня НЕМАЄ, як і відео... Ну розмови з пуцьвірком почав мій тесть, сурйозний мужчина 155 см зросту, колишній важкоатлет. Ну не в тому сенсі, що він - важкий атлет - він і в юності більше 50 кг не важив - просто він був штангістом надлегкої ваги - до 55 кг... Про ЩО він там говорив - невідомо, потім підключився представник ріелтера... Собачка у пуцвірка бійцівська, з обстриженими аж по черепушку вухами - але худа-худа, відімо одними трупами переможених псів харчується - навіть ковбаси йому ліверної не перепадає у його шикарному бійцівському многотрудному житті з отим крутяком-пуцвірком... Ага... Ну тусили ми, умовляли його і так і сяк нас у помешкання пустить, хоч би вже одну ЛюЛю - ну щоб вона подивилась на кімнату - нам же треба диван сякий-такий замовляти, під мій росточок штатних диванів не випускають - треба тільки замовлять 2300х2100, а це значить чекати ЩЕ ТРИ ТИЖНІ!!!
Ну а пуцвірок - ні в какую - я вас не знаю, паспорт ваш мені до лампочки, ордер на квартиру - теж, ось у мене договір, ось ключі - і йдіть під три чорти!!! А тесть і каже - ну а якщо Командор сам піде в квартиру - що тоді? "А я на нього мою бійцівську голодну собаку спустю!" каже пуцвірок... Ну - треба правду сказать - я, знаючи, що у квартирі собака, прихопив у кишеню Машунькин шокер з ліхтариком, кльова така штучка, Кока їй подарував... Ну а случая випробувать шокер - і не було досі. А про спускання пса я як почув - от, думаю - якраз момент і підходящий. "Ну дивись, - кажу, - чудак, ЩО у мене є для твого бійця псячої наружності є - і як нажав на пімпочку збоку шокера - а він як затріщить - так той собака чуток повідка не відірвав пуцьвірку разом з рукою - отак злякався! Аж я сам злякався - що він ТАК злякався - ну, власне - ми всі злякались шокера - но собака - найбільше! Я помирать буду - не забуду переляканих очей того буль-тер"єра з-за хазяєвої ноги визираючого!!! Хай бог милує - так це ж ЗАЯЦ, а не буль!!! Просто букет одуванчиків з кульбабками - а не убійца необережних собак на ринзі за великі гроші... ШО той пуцьвірок собі думав про свого пса, на кого коли останній раз сПуСкАв оте вічноголодне бідне зачухане цуценя - Бог його зна! Апофеозом наших псячо-шокерних баталій стало непередбачуване(!): настрашений моїм громовим голосом кровожерливий песюган раптом... ой, люди - не можу, впісяюсь від сміху!!! - він звичним рухом витяг голову з товстелезного ошипованого ошийника - і уДрАаАаАаАв подалі від того злого Командора і його дитячого шокера... А пуцьвірок побіг шукать бідного ошелешеного псіхованого псюху по навколишнім дворам... Ну ми перезирнулися усі вп"ятьохі вже збиралися розходиться - коли вискочила Наташка - придуркувата жінка того мого прибацаного орендаря - і - наскільки я зрозумів, ОСНОВНИЙ генератор бредових ідей залишитися жити у моїй квартирі на шару і скільки їм заманеться! Коли моя доця розповідала мені про ЦЮ ЛЄДІ - я не вірив, що ТАКЕ може взагалі якось жити на білому світі: коли Машуня вперше побачила ЦЮ істоту, ЦЯ істота була покрита від маківки до п"ят штучною засмагою - ну це коли істоту з пульвелізатора обприскують, як автомобіль у перефарбовці перед сушарнею - якоюсь гидотою - чи то фарбою, чи то міцно завареним чаєм-чефіром - при чому темно-коричневим при цьому стають і нігті, і зуби - якщо під час фарбування необережно посміхнутись, і навіть білки очей - ну ви можете ТАКЕ уявить!?! Я не повірив Маші - аж тут ВОНО вийшло на подвір"я - і таки ТАК - сравді фарбоване ТОТАЛЬНО - навіть шубка пофарбувалась місцями - видно на балконі "засмагали"... у листопаді... Ага, брови татуйовані, вії наклеєні, нігті - я один знайшов у квартирі після Перемоги над Придурками 23.11.11 - ну не менше трьох сантиметрів, приклеєні, видать, клеєм ПВА, що на Подолі виробляється - невисокої якості - бо ж відпадають регулярно по черзі з різних пальців... Ага, вийшло, значить ВоНо і щось почало пищати про Договір Оренди, про необхідність в зимовий період попереджати за ТРИ місяці - ну я тут заскучав, побачивши, що немає з ким говорить, позіхнув, аж щелепи хруснули і зітхнувши - направився до дверей під"їзду зі словами: "А ну вас в дупу - пішов я додому!" І тут ОТА іСтОта витягла з-під шубки СПРАВЖНІЙ НАГАН і з вереском "Куди ти ідеш, назад! Стоять!" побігла до мене!!! Ну я не те щоб злякався - я отетерів від несподіванки і вкляк на 0,002 секунди, оцінюючи ризики і загрози - а потім розчахнув куртку - хотів ще рвонуть молнію на моїй улюбленій голандьській кофті помаранчевого кольору - та потім передумав - ЖАЛКО Ж КОФТУ, ще згодиться в театри ходити - акуратно розстібнув, розпахнув на грудях і з риком: "Давай-давай, сріляй, сука!" попер бульдозером на неї! Уявляєте - ЯКИЙ я був розлючений і роздавлений сміхом і кумедністю ситуації, що МЕНЕ, Командора і одноосібного власника квартири якась падла не пускає у власну квартиру! - що попер буром на лінію вогню - і навіть не муркнуло нічого у мене всередині... Твердою рукою дістав мобілку та черговий раз набрав "102" - і викликав наряд.
Далі буде!!!

Да, таки жаль, що не вдалося зафільмувати усі оті йокі-вокі орендарські - хоча відеоз"йомка велася, але ТОЮ стороною, і мені чомусь здається, що отримать усі оті відео буде важко... Отже, твердою тремтячою рукою я викликав "102" - і всі разом узялися чекати справедливості - як у моря погоди... Хвилин через сорок примчав наряд міліції - і знову одна і та ж пісня - чим винен орендар, він заплатив гроші і живе - а ви... хто ви... шо ви... навіщо ви - ну і отак без кінця. Ага - ну револьвер... де він, у кого під курткою, хто власник, у кого є дозвіл, ну ніби і тут придурки праві, а добросовісний власник - придурок і бузотьор... Цей випадок у моїй практиці, мабуть вже ШОСТИЙ, коли я зтикаюся з феноменом, що міліція відстоює інтереси злодія, ворюги, хулігана і вбивці, а права та інтереси постраждалого, порядного громадянина залишаються ПОЗА увагою правоохоронців. Я не довго думав - ЧОМУ, це ж ясно - як Божий день: злодій башляє, платить грубі гроші перевертням у погонах -  і тому стають хорошими, любимими мусорами і до того, що постраждалого можуть взагалі не помічать, його права ігнорувать і ані про яку справедливість не поминать: яка тут справедливість чи верховенство Закону - тута всьо по понятіям, і по понятіям виходить, що добросовісний хазяїн - муд і поц, а пришелепуватий орендар - кльовий пацан і взагалі - ШП! - "швой парінь!"
Ага - ну погроза пістолетом... ЧИМ ви загрожували - ЩО у вас в стволі? Відкрийте, покажіть! А ТА істота не вміє навіть барабана відкрить: "помогі, любімий!" - просить. А старший дільничий, старшОй наряда "102" ніби не помічає, спокійно передає ствол пуцвірку, і той впевнено демонструє травматичні гумові "маслята" - і потім хвилин сорок ллє на мене помиї, звинувачуючи в усіх мислимих і немислимих гріхах і злодіяннях - ну от завтра заради приколу піду в райвідділ і перепишу слово в слово усе, на шо, виявляється, я пішов, щоб заважати спокійно жити в чужій квартирі отморозкам і гівню..м, і я вам гарантую - замало не покажеться... Да, ну в квартиру я ЗНОВУ НЕ ПОТРАПИВ. У них Договір з мокрою печаткою - правда укладений не з власником помешкання, а з однофаміліцею, мабуть дочкою - але ж хіба орендарі винні, що вам заманулося повернутися завчасно у столицю, і ЩО З ТОГО, що ви їх за місяць попередили... Ну в такому сенсі знову "за рибу гроші..." як то кажуть...
Ну склали протокол - і поїхали, так сказать, восвоясі - а я залишився на вокзалі - а мій придуркуватий орендар - у моїй прекрасній квартирі - і вже не за гроші - а безоплатно, НА ШАРУ, так сказать!
Ну от, 13.11.11 розпочалося з піцтолЄтного ствола прямо в груди, бійцівського пса і команди "ФАС!", просто звЄрського шокера - ну і моя тендітна душа ТАКОГО перевантаження не витримала - і запросилася на шалений нечуваний і небачений мною досі рокЄшний концерт "WhiteSnake" у Палаці Спорту, тимпаче, що організував і проводив цей концерт мій давнішній дніпропетровський друзяка Костя Дудко - "Константін Д" - ну хто ж його не знає у Дніпрі - ну хібаШО пенсіонери і грудні немовлята! Анна Марія приєднатися до мого розпачу відмовилась - ну довелося йти з ЛюЛю вдвох і видивлятися у залі і у фан-зоні Машуньчиного Коку - бо він же ТЕЖ РОК-МУЗИКАНТ!!!
Ну про концерт можу розповідати годинами - я був просто у захваті!!!
Справа в тому, що я - справжній приорільський мисливець-натураліст - люблю прислухатись до пташиного співу і скрадання мишви у сухому листі, до обережних кроків лисиці чи далекого рохкання диких свиней, що пасуться на кукурудзинні у сусідньому колгоспі - коротше кажучи: я маю ДУЖЕ гострий нюх... вибачте - СЛУХ! і знаходитись на ТАКОМУ рок-концерті, та ще у ВіП-зоні, за десять метрів від сцени, прямо під величезними в"язками надпотужних укустичних систем - це для мене занадто!!! І я зазвичай задля збереження гостроти слуху - користуюсь Старовинним Козацьким Способом проти зайвих децибел і небажаного шуму: затикаю вуха пережованим газетним чи салфетним піпЄром - тоді гучність зменшується на 70-80%, і я зі задоволенням слухаю найгучнішу музику і не страждаю. А на цей концерт я не взяв ані салфеток, ані піпЄру тувалЄтного, ані берушів - НіЦ!!! А заревло не перших акордах - так заревло, куди там тим реактивним МіГам на форсажі при взльоті - ніби вулкан Везувій розчахнув своє базальтове розпечене горло і загорлав ТАК, що шмаття розпеченої лави електронних звуків довбалося у стелю Палацу Спорту, відлунювало спочатку в печінці, потім у сєлізьонці, потів піднімалося вище, бряжчало бляхою мого африканського реміня на джинсах, торохтіло пугвичками на сорочці, тіліпало лейблики на трусах і майці одночасно - ну, корочє - заревло по-взрослому - я аж підплигнув на місці і змок прямо як миша, шо гепнулась в окріп!!! І ШО робить - вуха мої б  до кінця концерту б поскручувалися в трубочки однозначно - а кому б я ТАКИЙ з ТАКИМИ вухами був би потрібний!?! Я і з нормальними вухами он мало кого цікавлю - а з вухами-трубочками і поготів...
Отже - думаю - треба вуха мої рятувать - а ЯК?!? Рок-концерт ВайтСнейковський - це тобі не плеєр галімий - тут звук не притишиш, пімпочка гучності не крутиться - реве, аж жижки трусяться, дядько длінноволосий по сцені бігає, мікрофонною стойкою вимахує - от-от полетить ота залізяка англійська у ВіП-зону - ну як ти йому скажеш: "Чудак! Устал ведь - отдохни!!!"? Та не послухає він - просто не почує у цьому речищі везувійському доісторичному динозаврячому... ЩО Ж РОБИТЬ - вуха вже накалились - зараз луснуть барабанні... І я згадав: Боже, у мене ж у кармані жувачка "WhiteEclipse" фірми ORBIT - ось САМЕ ТЕ, що треба моїм бідним вушкам під час рок-концерту!!! І я - не довго думаючи - розжував одну пастілку, запхав у праве вухо, розжував другу - у ліве!!! О-о-о-о-о, стало набагато тихіше - я ж почав слова розрізняти, що їх отой дядько довготелесий і довговолосий реве у мікофона... Щоправда - сллова-то я почав розрізнять - а смислу слів-то Ні!!! Девід-то Ковердейл-то англійською співає, а я-то лише французьку знаю, та і то НЕ СЛіШКОМ УЖ! - як казала Свєта Бень, солістка групи "Серебряная Свадьба" з Мінська... Ну спочатку нічого так було, комфортно... А потім... ну корочє... жуйка-то... м"ятна ж виявилася... хоч і без цукру - але ж ... зі значною домішкою ментолу - а він же, гад - ПЕКУЧИЙ!!! Ну корочє - якщо б  ви почули серед мікрофонного реву Девіда моє ревіння, скімлиння і скавуління БЕЗ мікрофона- яке було, мабуть, гучніше вдвічі за мікрофонне Кавердейлівське - то ви б подумали - "от справжній рок-фанат, фанатіє і тащиться від англійського року - як земляний черв"як по пачці дусту!" - а насправді - то у мене вуха ТАК пекли і боліли - що мовчати я просто не міг! Це вже ПОТІМ, після концерту, коли потухли рампа і концертні вогні, я продовжував орать несамовито - бо мусив же видирать оту ментолову жувальну гумку з вушних проходів - а треба вам повідомити страшну таємницю: у мої п"ятдесят з гаком у мене у вухах не те щоби ліс росте - ХАЩІ! - брови нашого усімалюбимого Генсека усіх часів і народів Леоніда Ілліча Брєжнєва у порівнянні з моїми вушними хащами - та просто рідесенька лісопосадка! Ну короче - епіляція у вухах ментоловою жуйкою - це задоволення, що легко може порівнятися із задоволенням посидіть голою дупою на розпеченій докрасна пательні - сковородці по-нашому!
Все, я вже не можу переповідати ОТІ страхи-ужаси... Немає сил моїх - вспомню - вздрогну!!!
Далі буде!
Ага, ну от прийшло і "далі"...
Я не можу не розповісти про сам концерт! Заплатив я - як водиться - півціни за квиток, ну найшов на мене ТАКИЙ стіх - не було бажання ані підвалами просочуваться в глядацьку залу, ані по горищам лазить - був у мене момент слабкості - купив квитка і пішов у фан-зону. Народу набилося - тисяч з вісім, або і всі десять: "Костантин Д" на фігню не клює, якщо організовує ЩОСЬ - то вже організовує на совість... Народ скучав, головами качав, дірки в потолку ізучав - короче, умлівав у передчутті конкретної оттопирки недєтської: усі ж дорослі люди знають, що то воно за диво, "ВайтСнейк"!!! А кол раптом притухло світло і по задимленій димМашинами сцені засновигали якісь фігури-тіні, народ фан-зоновський, знесилений задовгим чеканням, заревів ТАК, що мамаНеГорюй - аж небо застогнало відд того дурного крику...

http://nedvizhimost.slando.com.ua/kiev_city/prodam-1-komn-kvartiru-polyarnaya-6a_P_51325867.html - це кримінальне оголошення мого придурка-квартиранта. Але я вже мав сто сорок дзвінків!!! Буде ще одна заява в МВС України, у Департамент боротьби з кіберзлочинністю – і ми його задовбаємо окончатільно і навСіГда!!!!!!

•   
•   "Мои объявления
•   •   
   Объявления Киева и Киевской области   >    Недвижимость   >    Продажа квартир   >    Вторичный рынок в Киеве и Киевской области   >    Продам 1-комн.квартиру Полярная 6а, м.Минская (35 000.00$)  
•   Новостройки (5027)
•   Вторичный рынок (30478)
Ключевое слово или номер объявления
 
Цена
От
 
До
 
$
Разместить в Топ Поднять Выделить
В избранное Пожаловаться
№ 51325867
Продам 1-комн.квартиру Полярная 6а, м.Минская (35 000.00$)
Цена Этажность дома Количество комнат Общая площадь Жилая площадь Площадь кухни Этаж
35 000.00$ 16 1 34 м2 18 м2 9 м2 6
Просмотров: 42
Дата: Суббота 3 Декабря 2011
Продам 1-комн.квартиру Полярная 6а, м.Минская (35 000.00$) Постоянная ссылка на это объявление  
Связаться с пользователем
8-098-391-04-26 Не забудьте сообщить рекламодателю, что вы нашли это объявление на Slando
Срочно продам 1-комн.квартиру Полярная *А,кв **,6 этаж (оболонский район) В связи с отъездом.
8-098-391-04-26,8-093-579-79-29
Михаил,Людмила
Поделись с друзьями

Мне нравится

Народ - дзвоніть мені по кримінально розповсюдженим моїм даним - я скучаю за вами і... і... ну хоч поговоріть зі мною!!!

Миша, мы коншно же болеем за тебя, но ближе к сути...
Очень интересно читать твои исповеди обманутого квартиросдателя, но все чем закончилось или ещё продолжается?

Да, Дімуська - ти такОй прАтівний - я тЄбя нЄнавіЖу - но я з превеликим трудом... хоча - я ж розрушаю інтригу - ну давайте ж все по порядку!!! Ну не спішіть, братці - я ж не встигаю: подивіться кількість прочитання мїх опусів!!! Мені вже зізнаються у любові до мого епістолярного таланту і на Твіттері, і на Фейсбуці, і на вКонтакті!!! Ну дозвольте ж мені довести мою вітієвату думку-задумку до кінця! Особліво нетерплячим і людЯм зі слабкими нервами повідомлю фінал ціїє страшенної історії в лічку - а решта народу нехай мліє - як від російських тисячосерійних серіалів!!!
А ви подумайте, велолюди - ЯКА пропаганда мускульного транспорту розгортається на сторінках форуму ДВК!!! Ясно ж, що придуркам можна протиставили ЛИШЕ здоровенну психіку, міцні м"язи і сталеві мисливські нерви!
Народе православний - записуйтесь у Клуби Велотуризму за місцем проживання!!!
КИМ би я був, якби не мій ровер?!? Я б був немічний, злий і склочний. А з вЄліком я - просто пучок кульбабок-одуванчиків, метелик якийсь комариноподібний, кровожерливий і злопам"ятний... Нікому нічого не подарую, за кожний випад проти мене відповім несиметрично і рвучко. Стережітться, придурки  Командор викопав томагавк і вискочив на тропу війни! Ані жалю, ані пощади придуркам і ворогам моїх друзів не буде!!!
ПіСі - а телефонні дзвінки продовжуються - а я усіх телефонуючих агітую у велоклуби Дніпропетровська і Києва.

Не знаю - ЩО і сказать... Я вчора відсвяткував місяць від Дня Перемоги Над Придурками дивним чином: з Левком Лук"яненком на пару в якості ПресСекретаря УРП відвідав Чернігів з метою участі у літературному вечорі пам"яті Андрія Легіта то проведення виїздних зборів Центрального Проводу Української Республіканської Партії urp1990.com.ua і прийому кандидатів до лав Партії. По дорозі (151 км) планували на березень 2012 Всеукраїнський тур "Де ти, Доле України?" і обговорювали перспективи партійного життя і шляхи подолання теперішніх труднощів опозиційного Руху Демократичних Сил Незалежної України. За ці місяці я на абсолютно пільгових умовах побував на таких культурних заходах:
05.11.11 – Ольга Арєф’єва & КОВЧЕГ в Будинку Офіцерів.
11.11.11 – «Божественна комедія» у Київському академічному театрі ляльок. http://www.akadempuppet.kiev.ua/ Ох і Театр! Справжня Перлина у величному оздобленні прадавньої Столиці!!!
12.11.11 – Whitesnake в Палаці Спорту. http://fotofact.net/culture/whitesnake-pri-veet-kiev-fotoreportazh.html
22.11.11 – Ювілейний концерт пам’яті Н.Яремчука в НПМ «Україна»: познайомився з Левком Лук"яненком.
27.11.11 – Траурна Хода Пам’яті Жертв Голодомору: інт. трьом каналам (1+1, 5тв, 24тв). http://5.ua/newsline/232/0/84679/
27.11.11 - Концерт-мітинг біля Лук"янівського СіЗО для привітання Юлі Тимощенко з Днем Народження. http://www.tymoshenko.ua/uk/article/podyaka-za-pryvitannyua
27.11.11 – Футбол Арсенал(Київ) – Чорноморець(Одеса) на стадіоні "Динамо" ім.В.Лобановського.
30.11.11 – За представленням Левка Лук"яненка Центральному Проводу УРП зарахований до лав Партії.
06.12.11 – Виставка-дует «Засіймо Долю» Саші і Лари Теліженків: дав трьом ТВ-каналам інтервЮ. http://honchar.org.ua/, http://1tv.com.ua/uk/news/2011/12/07/12527
07.12.11 – 2 міжнародний конкурс вокальних ансамблів ім.Д.Бортнянського у Нац. Філармонії.
19.12.11 – Концерт музики княжої доби у вик. Ніни Матвієнко: провів Н.М. додому.
21.12.11 - Обвальний візит в Музей Ханенків - мініЛувр уцентрі Києва (ШОК) http://www.khanenkomuseum.kiev.ua/ua/
20.12.11 – Заступив до керівництва ПресЦентром УРП Л.Л. http://www.urp1990.com/ua
22.12.11 – Прямоефірний літературний вечір пам’яті Григора Тютюника у Будинку Звукозапису НРУ. Позн. з Дм.Павличком.
22.12.11 – Концерт Ансамблю танцю ім.П.Вірського у НПМ «Україна». http://www.virsky.com.ua/uk/
23.12.11 – Літературний вечір пам’яті Андрія Легіта у Книгарні «Інтермеццо» м.Чернігів. http://www.facebook.com/note.php?note_id=180327982066585
24.12.11 - Етно-фестиваль у ДрімТауні http://globalvillage.org.ua/global-village-in-kyiv/ .
25.12.11 - Вечорниці з Дахою Брахою у Національному Музеї Івана Гончара http://honchar.org.ua/events/velykyj-rizdvyanyj-yarmarok-v-muzeji-ivana-honchara/
26.12.11 - Вірш Юлі Тимошенко "Моїй Музі - за грати..." http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302570
Ха! а вірш-то забанили!!! Там ТАКА буча піднялася - блідо-блакитні накинулист, троглодіти пітекантропські...
27.12.11 - "Новорічна Штраусіана" Національного академічного духового оркестру України в Філармонії...
Засонячилося - поїхав кататися на вєліку!!!

Да, Миша, как говорится - Большому кораблю, - Большое плавание... Ты в Днепре просто прозябал, а Киев - столица и Мать городов русских это  (на сегодня) твой "размер"...
Радуюсь за тебя... но и ты не забывай, старинных друзей :)

Дімуся - ти в Турцію з нами їдеш - чи у тебе не виходить?
Як можна, щоб козарлюга-характерник друзів забув?!? Та ти ШО - я на таке не здатен! А ти знаєш, Дімочка, що Дніпропетровськ дав мені так багато сил і різноманітних знань і досвіду - просто не перерахувать! Правда - Київ є Київ, і поруч з ним, сорокатисячолітнім - усі європейські столиці навіть виглядають юними і свіжими, навіть сивий Рим і здичавіле Куско на узбережжі Чилі. Але ж зараз ТУТ життя кипить просто - і я - як у молодильний казан з киплячим молоком - шувбовсть! І прикинь - яким легінем випростаюсь - свій серед своїх, а зовсім не так, як думав Льоша А... Чесно - я тут просто насолоджуюсь життям в повну силу - а ЛюЛю рветься у Москву - ОТАМ фінансові потоки, ОТАМ масштаби, ОТАМ би я задав дрозда нахабним кремлівським пройдисвітам... Росія кипить - а україна нагрівається - у нас завжди піЗДнувате зажиганіє - ну та нічого, НАШІ довго запрягають - зате швидко їздять...
Так ти ж мене розумієш - а я тебе душею відчуваю, Дімчик - і теж щасливий, що перетнулися наші шляхи життєві - ти ж достойник з достойників, я від тебе слова кривого ніколи не чув. І слава Богу! Не зміг я тебе поздоровить з ювілеєм ДВК особисто, хоча й був недалечко - але у мене тоді зовсім інші думки в голові сновигали - у мене неспокійно було, не до ювілеїв...
Усе минає - тільки Дружба залишається на віки вічні!!!
Зараз почав планування Всеукраїнського Туру-презентації останньої книжки Левка Лук"яненка "Де ти, Доле України?" - об"їдемо з ним усю Неньку - а будемо в Дніпрі - обов"язково тебе сповістю і усіх наших на форумі - послухаєте корифея, хоча можете і почитать - усі його книжки у Вікіпедії викладені і роздруковані - окрім останньої...
Ох, щойно повернувся з http://honchar.org.ua/events/velykyj-rizdvyanyj-yarmarok-v-muzeji-ivana-honchara/ , познайомився і співав разом з Даха Браха - отримав МОРЕ задоволення!!! Куті наївся волинської - просто клас!
Усіх-усіх вітаю з Різдвом Христовим і зичу Радості, міцного Здоровля і усіляких гараздів КОЖНОМУ, і родичам, і друзям - і родичам друзів! Ото такі Республіканці, шоб вони жили і процвітали навіки віків!!!

Миша, я бы с удовольствием в твоей компании поехал в турцию, но как раз в эти сроки (начало июля 2012 года) в Испании будет проходить Европейский слет велотуристов на который собирается и украинская делегация велотуристов ФСТУ...
А в Любимовку ты собираешься в 2012 году?

Дімчик - на зльоті велотуристів в Іспанії я теж хочу бути - це вже заплановано і пора купувати квитки. В турцію ми їдемо не в липні, а на початку ЧЕРВНЯ!!! Тобто у тебе також є всі можливості купити найдешевші авіаквитки у ВіЗЗ ЕЙР на Анталію! Які проблеми? А яка у вас програма перебування в Іспанії? Я ще хочу ПОТІМ завітати в Барселону - там буде ЛюЛю на міжнародній конференції в ЦІ ДНІ. яК ТОБІ ІДЕЯ Командора?!?
Пляжно-еротичний відбудеться ОБОВ"ЯЗКОВО - але ж він - у серпні, дат я ще не визначав - залежить від відрядження ЛюЛю в США - там якраз буде Самміт АУФТ, де вона керує у Києві...
Вчора привезли стіралку - ох, як вона прикольно пілілікає при включенні!!! http://bt.rozetka.com.ua/ru/products/details/BT15143/index.html

Усіх-усіх велотуристів Незалежної України та сусідніх великих і ДУЖЕвеликих держав з Новим, 2012 Роком, Різдвом Христовим, Маланкою, Василем і Наступною Водохрещею!!! Бажаю вам усім, брати мої педаленогі, міцного здоров"я, завжди гарного настрою, чистого неба над головою. Гарних безпечних зручних подорожей у цікавій компанії, з музикою і співами біля багаття, щоб ситно, тепло і сухо було  вам ЗАВЖДИ!!!
2012 рік приніс у Трансукраїнський Велодвиж нові подорожі і прикольні зустрічі:
29.12.11 - 02.01.12 - Зустрів Новий Рік у рідному Приоріллі, біля мами з папою - як завжди, слава Господу Богу і Пресвятій Діві Марії!
05-10.01.12 - традиційна подорож до Різдвяного Львова - ну просто шалене задоволення від перебування на Історичній Батьківщині - СВІЙ СЕРЕД СВОЇХ - це круто!!! http://foto.mail.ru/mail/orca194sm/4925/ , http://video.mail.ru/mail/orca194sm/214 !!!
14.01.12 - Маланка та Василя у Мамаєвій Слободі http://mamajeva-sloboda.ua/news.php?id=544 , святковий Вечір Різдвяних Василів - щорічне вручення Премій ім. Василя Стуса у Будинку Вчителя.
19.01.12 - Свята Водохреща кличе у холодну воду! У Гідропарку йорданилися УПЦ Київського Патріархатту - звичайно серце покликало туди, на правічні Дніпрові пляжі, до Храму. http://www.facebook.com/video/?id=100001493027714 . І як завжди льюдяна вода прийняла в дужі обійми і ТАК СТИСНУЛА - як рідного... А - 6 С же!!! Думав вуха відморожу... І пальці на ногах задубіли - поки зафотався, поки поспілкувався з земляками - одігрівся аж у метро...
22.01.12 - Віче на Софіївському Майдані - підписання Угоди об"єднання опозиційних сил! http://video.i.ua/user/3773500/59877/  Вручили на Віче партійне посвідчення УРП - плигав, здається, до неба! НАРЕШТІ сталося!!!
23.01.12 - Такий деньочок видався у нас - сонячний, теплий, без вітру - плюнув на все і пішов ГУЛЯТИ, милуватися моїм улюбленим КИїВчиком!!! Шість годин бродив кручами, набережними, і отим... як його... Печерськом. Національний Банк України, Спілка Письменників (НСПУ), Банкова, Будинок з Химерами, адміністрація прИзидента, Національний Академічний театр ім. Франка, Хрещатик, Майдан Незалежності, Європейська Площа, Бесарабка,

Вот такой вот ЖЖ у Миши на сайте ДВК :)

ДА, Мишаня ЖЖёт ;D

А мне эта тема напомнила сборник "Любовь в письмах выдающихся людей"...

А, и еще одну книжку из детства напомнила, не помню, правда, как называлась, но названия глав все время были "Коля пишет Оле", "Оля пишет Коле", и отак все время повторялось.

Ну, скажемо так - ЖЖ у мене є і у http://www.livejournal.ru/travel/themes/id/3440 - а на форумі ДВК у мене ТВД - прикольна велоподорож довжиною в життя - і скажіть мені, що вам нецікаво! Знаєте, Брати мої - ТВД ТАК насичений ЛЮБОВ"Ю до вас, до велосипеда, до НАШОЇ ШЛЯХЕТНОСТІ і невтолимої спраги Свободи, Рівності, Братерства, а також Справедливості та Благополуччя для усіх на Світі - що МамаНеГорюй!!!
За вікном - Величний і Потужний Снігопад, вчора - Йорданські купання у Гідропарку - http://www.facebook.com/profile.php?id=100001493027714 - ТАКА БОМБА!!! завтра - Божественна Субота, приємні домашні клопоти, якась Нова Радість - доживу - побачу!!! Ну і всім цікавим до мого ТВД - розповім!!! Знаєте - я просто парЮ на хвилях вашої зацікавленості моєю скромною особою!
Власне,якСМСстильПисьма,ТАКИЙформатН/Квелопоходу-мійНоуХау-чиМожеХТОСЬзаперечитиТАКЕправоКомандора194см?
ЯкийМотивМогоПеребуванняНаФоруміДВК?ЛЮБОВтаВеликеСкучанняЗаДрузями,зКотримиПровівДесятиліття-неНайнуднішеДесятиліттяМогоКороткогоЖиття.Скучаю?Скучаю!ДумаюПроВас?Думаю!ХочуБачитьТаСпілкуватися?Хочу!
Нарив цікавий ресурс про усі-усі Фестивалі, що проводяться у нашій величезній Державі - прикольно виходить, коли все об"єднане у календарний Графік... http://www.thisisukraine.org/uk/home.html - я був на Святі Пампуха - смачний фестиваль!
У Дніпрі є мультстудія "Веснянка" http://ukrainica.org.ua/ukr/vesnyanka  - і Марлен Матус - її натхненник. Цє інтерв"ю корисно усім, хто збирається або уже має дітей. А особливо - тим, хто залишається у душі Дитиною...
Надибав прикольний форум http://www.chorna-rada.org.ua/index.php - ох і рубка йде - аж Гай гуде. А ще знаю про форум ДурДом - ніяк не втраплю... Але це мине...

Миша, Будь! :)

Мишу с бородой и не узнать :)

Юрасік - я є! І був! І буду! Незважаючи на негаразди, перешкоди, нерозуміння оточуючих, незрозумілу мені агресію і пожадливість до енергії інших людей. У якомусь комедійному фільмі бачив ситуацію, як бегемоти відносяться до полум"я, багаття, яке горить у ночі: вони прибігають здалеку, з річки, де переважно мешкають - і затоптують старанно і ревно. Не знаю, звідки такий самий інстинкт прокидається у моїх співгромадянах - у мене ніколи не було бажання затоптать Вогонь, що Горить в ночі! Навпаки - мене завжди тягне наблизитись до такого Полум"яного Громадянина, розділити його горіння і пристрасть, допомогти палати і світити у темряві, запалати разом з ним. Дуже привабливим для мене є образ Данко. Можливо - я якимось певним чином пов"язаний з отим Прометеєм з Дніпродзержинська, який стоїть на площі біля прохідної Дніпродзержинського Металургійного Комбінату і світить, світить, світить ...
Зараз о 14.00 зустрічаюся з Левком Лук"яненком, прийматимемо делегацію Республіканців із Запоріжжя... Як мені ЦЕ ВСЕ подобається!
Згадуються полум"яні рядки Павла Тичини: "Я є Народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була!!!" а ось доречі:

Павло ТИЧИНА

Я УТВЕРЖДАЮСЬ

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Тевтоніє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в тріву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Сини мої, червоні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей спішіте визволять!

Па українських нивах, на російських,
па білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Із ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яко зерно! росиця! —
Ну як же не сіять?

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

1943 р. 16 вересня.
Кремлівська лікарня.

Джерело: www.ukrlib.km.ru.
Сьогодні в Україні непроста ситуація, ДУЖЕ схожа на війну. Хтось пробує знову поставити на коліна Правічний Народ. Подивлюся - чи з того щось у ПРоклятих вийде!!! Але ніколи не сидітиму, склавши руки, на м"якенькому диванчику...

...
Императорский дворец
Тронный зал. Государственный совет…
…
Император
Довольно, шут, слова плести лукаво;
Твои загадки здесь некстати, право;
Загадки любы этим господам:
Им разгадай их; это будет нам
Приятней. Старый шут покинул сцену;
Пожалуй, стань сюда, ему на смену.

Мефистофель становится по левую сторону трона

Говор толпы
Вот шут другой – к другой беде!
Откуда он? Как он вошел?
Приелся прежний. Прежний где?
Тот бочка был, а этот – кол.

Император
Итак, о други дорогие,
Привет! Сошлись передо мной
Вы под счастливою звездой:
Сулит нам небо радости большие.
Хотели мы взглянуть на божий свет
Повеселей, от дел освободиться
И маскарадом пышным насладиться.
Помех, казалось, для веселья нет, -
К чему ж сошлись на скучный мы совет?
Сказали вы: «Так надо!» Покоряюсь –
И вот пред вами я теперь являюсь.

Канцлер
Как лик святых сияньем окружен,
Так добродетель высшая венчает
Чело владыки: ею обладает
Лишь он один, и всем он одарен;
Все, что народу нужно, либо мило,
Нам божество в лице его явило.
Увы! К чему рассудка полнота,
Десницы щедрость, сердца доброта,
Когда кругом все стонет и страдает,
Одна беда другую порождает?
Из этой залы, где стоит твой трон,
Взгляни на царство: будто тяжкий сон
Увидишь. Зло за злом распространилось,
И беззаконье тяжкое в закон
В империи повсюду превратилось.

Наглец присваивает жен,
Стада, свтильник, крест церковный;
Хвалясь добычею греховной,
Живет без наказанья он.
Истцы стоят в судебном зале,
Судья в высоком кресле ждет;
Но вот преступники восстали –
И наглый заговор растет.
За тех, кто истинно греховен,
Стоит сообщников семья –
И вот невиновному – «виновен»
Твердит обманутый судья.
И так готово все разбиться:
Все государство гибель ждет.
Где ж чувству чистому развиться,
Что к справедливости ведет?
Перед льстецом и лиходеем
Готов и честный ниц упасть:
Судья, свою утратив власть,
Примкнет в конце концов к злодеям.
Рассказ мой мрачен, но поверь,
Ещё мрачнее жизнь теперь.

Пауза

И нам нельзя откладывать решенья!
Сред этой бездны зла и разрушенья
И даже сан небезопасен твой.

Военноначальник
…
Казначей
…
Кастелян
…

Иоган Вольфган Гёте. ФАУСТ

Ох, Дімочка, величний і геніальний Гете! Правду різав - прямо межиОчі сатрапам і тиранам!!!
А у мене сьогодні сумна днина - День Народження Галі, Машунькиної мами... Піду на цвинтар - незважаючи на мороз і вітер...
Є така Одна - ось про неї ролик http://video.i.ua/user/3773500/59707/341518/ - перед її силою не встоїть ЖОДНА найсильніша Жива Душа...
Нажаль, рано-рано Життя показало мені Її суворий лик, і прочистило мОСк, і унеможливило спокійне радісне життя: смуток і страждання душевні - ось мій шлях. Душевний комфорт для мене вже не існує... Що є Щастя? Що є Спокій? Що є Життя? Що є Справедливість? Що є Божа Ласка? Кожен САМ СОБІ відповідає на ці питання.
А я сьогодні сумую... http://vk.com/album85718499_128832850
І нехай увесь світ почекає...

Поздоровляю усіх велоЛюдей з Днем Закоханих! Бажаю натхнення і здоров"я - решта додається Вседержителем кожному по Вірі його. Надибав фільму - саме в тему: http://www.liveinternet.ru/users/4437240/post182008822/.
Зимове крос-кантрі в Дніпропетровську від Тані Кондрашевської: жіночий погляд на чоловічі розваги http://www.youtube.com/watch?v=DLTEaiTHlis&list=FLLNpS0cAUGvwmb1hNL6YYJQ&index=1&feature=plpp_video
А я вчора був на шляхетному прийомі http://mamajeva-sloboda.ua/news.php?id=557 , танцював в одному хороводі з Ніною Матвієнко, Олегом Скрипкою, розпивав мадеру коктебельську з Костем Олійником, подружився з Осаму та Кеіко Мідзутані, запропонував руку і серце що не двадцятьом дівчатам, танцюристкам "Хореї" - навитівався доУпаду, націлувався ручок дівочих доСхочу, - ноги і голова досі гудуть!!! Відчував себе - як на велоп"ятниці ДВК - скучив уже... А чому ви не відвідуєте ТАКИХ заходів?
Останні новини 21 лютого: учора поставив Новий Київський Рекорд! На 12.00 взяв участь в Панахиді по Опальному Генералу Петру Григоренку http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%9F%D1%91%D1%82%D1%80_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 та Олені Телізі, http://www.pisni.org.ua/persons/541.html разом з депутатом Кримсько-татарського Меджлісу Мустафою Джемілєвим http://simf.vgorode.ua/refperson/12620/77719/, потім випадково почув про зустріч у Києво-Могилянській Академії зі Святославом Вакарчуком http://vakarchuk.com/ і о 16.30 поумнічав на зустрічі зі студентами, а о 18.00 відвідав омріяну вечірку ансамблю старовинної музики "Хорея козацька" Тараса Компанійчука http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%8F_%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0 та Ніни Матвієнко "Українські пісні Кубанських козаків", по дорозі додому заїхав до Машуньки http://vk.com/id17796007, пообнімався та віддав знайдений у Могилянці студентський проїздний на метро - додому повернувся о 22.30, задоволений і заморений, голодний - як собака! Отєта велоДвиж Столичний, ОТЄТА ЖИТУХА!!!
Ну а сьогодні, 22.02.12 - о 17.00 Центральний Провід УРП http://urp1990.com.ua/ щодо підготовки проведення Центральної Ради УРП 25.02.12.
А о 19.00 подаруночок до 23 лютого: концерт ДДТ "Иначе" в Палаці Спорту...
Немає коли вгору глянуть - а ПОСКУЧАТЬ - і мови про ТЕ немає!!!
Ну ваАаще, я злий - як собака: на Центральному проводі УРП 05.03.12 мене мали затвердити кандидатом у народні депутати від УРП по Дніпропетровській області - но Левко Григорович сказав, що за новим законодавством за участь у виборах треба внести заставу в ЦВК 2 600 000 гривень, а в нашої партії таких грошей немає - ми ж не крадемо і не присвоюємо державне... Значить НіЧОГО не буде, і мої рідні велотуристи за мене не проголосують - просто мого прізвища не буде у виборчих бюлетенях для голосування за народних депутатів.... ОтЄтА облом!!! Народ - всьо то було здря!!! Увесь ентузізізьм і шалене горіння з палахкотінням - коту під фіст!!! Ой, дайте води - зараз знепритомнію...

ЄВРО-2012 у Києві - отЄта бомбовий захід!!! Витрачено 4 000 000 000 гривень - космічна сума! По даним деяких авторитетних аналітиків "откатами" і хабарями з бюджету вкрадено більше 35% цієї суми. Це ж ГОРА ГРОШЕЙ!!! Велика купа!!! Еверест ворованих Євро!!! Монтблан сп...них гривень!!!
Короче: Україна - Франція http://vk.com/album85718499_158981810
Росія - Греція http://vk.com/album85718499_158983047
Україна - Англія - ще буде, не переписував з карти пам"яті.